У 1795 році німецький лікар Бозіні вперше застосував ендоскопію шляхом введення через природні порожнини. У 1835 році Антуан Жан Дезормо, якого вважають батьком ендоскопії, використав гасову лампу як джерело світла для спостереження за сечовим міхуром через заломлення світла дзеркалом. Перший у світі ендоскоп був винайдений у 1853 році французьким лікарем Дезормо. Ендоскоп — широко використовуваний медичний інструмент, що складається з гнучкої частини, джерела світла та набору лінз. Під час використання ендоскоп вставляється в досліджуваний орган, що дозволяє безпосередньо візуалізувати зміни у відповідній області.
Найперші ендоскопи використовувалися для ректальних досліджень. Лікар вставив жорстку трубку в задній прохід пацієнта і при світлі свічки спостерігав ураження прямої кишки. Цей метод надав обмежену діагностичну інформацію, був болючим для пацієнта та становив значний ризик перфорації через жорсткість інструменту. Незважаючи на ці недоліки, ендоскопічне обстеження продовжувало використовуватися та розвиватися, що поступово призвело до створення багатьох різних типів та застосувань інструментів.